Чому Монтессорі?

Започаткована методика Монтессорі була ще в першій половині ХХ століття, але і сьогодні вона зберігає свою унікальність та актуальність. Звичайно, що діти нового покоління ідуть на крок вперед у своєму розвитку. Але це не заважає і не суперечить основним принципам системи Монтессорі. Більш того, я вважаю, що вона може гармонійно доповнюватись новими ідеями, які з’являються під впливом прогресу та розвитку цивілізації.

Зрештою хочу сказати, що Монтессорі система може стати не просто основою виховного процесу у дитячих закладах – вона може стати філософією життя, яка допоможе зрозуміти секрети дитинства та показати дорослим, як вони можуть по-справжньому допомагати своїм дітям.

В світі останніх подій в Україні багато людей почали нарешті говорити вголос про те, до чого вони не байдужі...

Я хочу говорити про дітей та виховання.

Отже…

Держава починається з людей.

Людина починається з дитини.

Зараз наша держава перебуває на стадії тотального відродження. Відродження свідомості, духу, способу мислення... А це означає, що це час, коли ми маємо з особливою відповідальністю віднестися до того, як ми будемо виховувати наше нове покоління, який фундамент ми будемо заклади.

Безглуздо намагатися змінити дорослих. Якщо ми намагаємося створювати більш досконалий світ, який населяють здорові особистості (не тільки фізично, але розумово, емоційно та духовно), давайте завжди починати з наших дітей. Як ми уявляємо собі розвиток дитини? Марія Монтессорі пропонує просте, але глибоке рішення : ” В цей період ми можемо лише допомогти розкритися життю.”

Марія Монтессорі – засновниця педагогічного методу, який на сьогоднішній день “працює” на всіх континентах, окрім Антарктиди . Це система, яка є альтернативою стандартному класичному підходу до розвитку та вихованню дітей. Саме тому я працюю в цій системі вже декілька років і саме тому вважаю за необхідне розповідати про неї тим, кому не вистачає знань, інформації та натхнення.

Не буду казати ,що ця система є досконалою. На мій погляд казати таке буде нечесно. Але вона точно варта уваги, адже навчає глибокому мисленню, нестандартному підходу, філософському погляду та багатьом іншим речам. Навчає однаково як дітей,так і дорослих.

Починаючи з базових уявлень про розвиток дитини з ембріону, Марія Монтессорі приводить нас до нового осмислення та оцінки роботи дитинства. Дитина будує в собі людину будь-якої культури. Ніхто не може зробити це замість неї. На праці дитини тримається цивілізація…

Важлива кожна хвилина і від самого початку життя....

“В житті людини є тільки один період, призначений для будування розуму – вік від 0 до 6 років. Це творчий період, коли закладаються такі сторони характеру, як зосередженість, акуратність, самодисципліна, творчі інтереси. І якщо ігнорувати ці можливості або створити несприятливі умови, то розвиток їх не відбудеться…..”  М.Монтессорі.

Дитина повинна користуватися руками і всім своїм тілом для того, щоб торкатися, відчувати і вправно обходитись з оточуючими її предметами, для того,щоб навчатися. Вона не просто хоче працювати, вона повинна працювати...

“Для того, щоб втамувати духовну спрагу, недостатньо просто бачити предмети і зовсім недостатньо просто почути їхній опис. Необхідно володіти ними і в повній мірі використовувати для задоволення потреб внутрішнього життя.”  

Спостерігаючи за дітьми в середовищі, де вони мають можливість вільно працювати над саморозвитком з необхідними для цього матеріалами, ми бачимо, що бажання їхнє завжди однакове : ” Допоможіть мені зробити це самостійно!”

 Уявіть, наприклад, малюка, що намагається перенести кухоль з водою. Його тато турботливо втручається та намагається допомогти йому. Дитина кричить : ” Ні!! Моє!!” Вона не вередує і не виказує свою невдячність. Вона захищає себе єдиним відомим їй способом. Їй абсолютно не потрібна вода,вона відстоює можливість навчитися нести кухоль самостійно! Як часто ми,дорослі, бачимо таку дитину і сваримо її замість того, щоб підтримати її, заважаємо таким чином її прагненню до незалежності!

Все те, що ми робимо для дитини, якщо вона це може зробити самостійно, є перепоною для її розвитку! Давайте не будемо заважати дитині, яку ми любимо!

                    

Ми – дорослі, маємо можливість спостерігати неповторну радість життя в дитині. В цій радості виявляється величезне творче прагнення до самоконтролю і незалежності. Ця радість проявляється в періоди ‘сприйнятливості’, або ‘сензитивності’ , коли енергія дитини направлена на певні області розвитку, такі як навчання ходьбі, мовленню, вмінню тримати олівець, писати тощо. М. Монтессорі довела, що ці періоди сензитивності співвідносяться з певними областями розвитку мозку.

За допомогою руху дитина реалізує своє бажання робити, свідомо та скоординовано. Навіть в давніх культурах фізичний розвиток та майстерність завжди пов’язувались з силою волі та розумовим розвитком.

Один з самих вражаючих результатів  освіти Монтессорі полягає в тому, що в спеціально  підготовленому оточуючому середовищі , де діти можуть вільно працювати і повторювати цікаві для них уроки стільки разів, скільки вони бажають, вони заспокоюються, стають організованими, більш чутливими та дисциплінованими. Вони навчаються зосереджуватись, причому навчаються без зусиль, в той час, як їхній розум та серце отримують ‘підживлення’, настільки ж важливе, як харчі та повітря для тіла. Цей процес Монтессорі назвала ‘нормалізація’. Коли дитина, спонтанно зацікавившись якоюсь роботою, починає проявляти ознаки глибокої концентрації, роль вихователя (вчителя, дорослого наставника) полягає в тому, щоб ознайомити цю дитину з якомога більшою кількістю учбових матеріалів, що підходять для цього віку та дозволити сконцентрувати на цьому її енергію. Для кожної дитини цей вибір буде різний, але будь-який з них буде відводити дитину від різноманітних девіацій та поганої поведінки в бік концентрації на самостворенні. 

                                                

Батьки та вихователі мають пропонувати такі завдання, які зможуть задіяти всю особистість дитини. Ця зосередженість на самостійно обраних завданнях  в подальшому має привести до розвитку людини та підготувати її до зустрічі з тим, що Монтессорі називає  ‘ внутрішнім вчителем’.

Починаючи навчання, ми спершу не помічаємо всіх яскравих характеристик процесу нормалізації. Для того, щоб побачити дитину, яка знаходиться на шляху до нормалізації, потрібен час та ініціатива з боку вчителя. Як тільки дитина починає розквітати у своєму розвитку, вчитель (дорослий), який допомагав їй в цьому розвитку, починає відчувати любов, якої раніше він ніколи не відчував. Це любов від радості проникнення в світ дитинства. Як каже Монтессорі “Я допомогла цьому життю виконати завдання,які поставив перед ним Всесвіт”.

Організація виховання штучними способами знижує потенціал дитини, чиї здатності набагато глибші, ніж ми зазвичай думаємо. Ми маємо організувати освіту таким чином, щоб вона відкривала для дитини світ знань та виховувала в ній прагнення вдосконалювати, а не обмежувати цей світ.

Біографію Монтессорі можно прочитати тут.