Ось декілька порад для дорослих, які дійсно розуміють важливість розвитку самостійності у дітей:
1. Спонукайте дитину робити те, що їй ВЖЕ під силу.
В ваших силах продумати такі ситуації, заняття, ігри, завдання, в яких дитина захоче щось зробити самостійно. Важливо базуватись на тому, що ВЖЕ ВИХОДИТЬ у дитини добре, а вже згодом, розвинувши її впевненість, потроху додавати нове, складніше.
2. Оцінюйте НЕ ОСОБИСТІСТЬ дитини, а її ДІЮ.
"Не буває поганих людей - бувають погані вчинки". Саме тому ми звертаємо увагу не на те, що дитина зробила і ЯКА ВОНА після того, а на те ЩО САМЕ зробила дитина. Взагалі то краще уникати прямого оцінювання. Дітям віком до 3-х років ще важко зрозуміти абстрактні поняття. Наше завдання - допомогти дитині оцінювати свої дії САМОСТІЙНО. Замість слів "молодець", краще прокоментувати те, що зробила дитина і висловити своє ставлення до цього. Наприклад ," Ти все склав на місце ", " Я називаю це старанністтю", " Ти зосередився і в тебе все вийшло".
3 Уникайте постійних заборон, щоби попередити істерики.
Слово "неможна!" має доволі сильну енергетику. Його краще залишити для ситуацій, небезпечних для життя. В інших випадках давайте інформацію про навколишній світ, дозволяйте дитині досліджувати якості предметів. Познайомте дитину з гарячим, колючим, тим,що б'ється, тим,що забруднює тощо. Ті предмети, які дійсно небезпечні - леза, ліки, побутова хімія - тримайте в місцях, що недоступні для дітей.
4. Намагайтеся не ставити важкі питання, самі давайте пояснення та дійте.
Наприклад, "Навіщо ти це розбив?", " Чому ти плачеш?", "Хіба я тобі не казала?". Такі питання вимагають здатності усвідомлювати свої дії та емоції і вміти озвучувати це словами. Не кожний дорослий може відповісти на такі питання одразу. А дитина - тим більше. Якщо вже трапилась якась неприємна ситуація, краще сказати, наприклад: " Ти розбив чашку. Ці осколки гострі. Це небезпечно. Треба прибрати".
5. Коли Ви щось ЗАБОРОНЯЄТЕ чи вимагаєте чогось , давайте АЛЬТЕРНАТИВУ.
Наприклад, "Ми не можемо взяти з собою на вулицю цю баночку з камінцями, бо з нею буде небезпечно. Що ти візьмешь замість цього - самокат чи відро?"
6..Давайте дитині право на помилку.
Страхуйте дитину тільки тоді, коли ситуація загрожує її життю. Для того, щоб навчитися довіряти своєму тілу, дитині необхідно іноді і впасти. Не кидайтеся на допомогу там, де дитина намагається справитись самостійно.
7. Пропонуйте робити самостійний вибір.
Наприклад, "Куди ми підемо - до парку чи на дитячий майданчик?"
