Чим живиться аутизм і як можна цьому завадити?

Вже вкотре за останній час я зустрічаю інформацію про те, що часто те, чим харчується дитина, впливає на її розвиток.

Зрозуміло, що це не нова ідея і свідомі батьки намагаються знаходии натуральні продукти для своїх дітей.

 Але, нажаль, більшість населення нашої країни продовжують купляти продукти масового вживання, до яких, звичайно, додаються Е... Сюди відноситься і продукція молочна, кисло-молочна, випічка, сосиски тощо..

 Я вже не кажу про "хімічні" солодощі і  напої....

На курсі "Сенсорна інтеграція" нам казали про те, що коли у дитини спостерігається проблема з роботою сенсорної інтеграції, перше,що мають зробити батьки, це:

- прибрати телевізори і комп'ютери з поля зору дитини

- ретельно підійти до здорового харчування дитини

- якомога більше гуляти на свіжому повітрі.

Це базові речі, які можна робити без допомоги спеціалістів.

Побачивши цю статтю, не можу не поширити її, бо,нажаль, в моїй практиці дітки з діагнозом аутизму трапляються нерідко....

http://medportal.ru/mednovosti/news/2014/03/21/141autism/

Що таке сензитивні періоди дитини?

Марія Монтессорі зробила багато відкриттів, які є дуже цінними для педагогіки. Одне з понять, відкритих Монтессорі – сензитивні періоди.

Сензитивий  період  - це період природнього оволодіння дитиною основними вміннями і знаннями, характерними для даного періоду розвитку, а також це період часу, коли дитина найбільш чутлива до певного виду діяльності, виділяючи його з-поміж інших.

Марія Монтессорі порівнює сензитивний період зі "спалахом ліхтарика", світло якого виділяє певне коло і концентрується на ньому.

Вона пише, що сензитивний період – це універсальний закон природи, що виникає в процесі розвитку дитини, незалежно від нації, раси чи педагогічної системи.

Це момент вибуху внутрішнього бажання , великого «хочу», яке супроводжується великим інтересом дитини. В цей період життя дитина повністю концентрує увагу на конкретній діяльності, предметах.

Праця дитини  в цей період полегшується підвищеним інтересом , завдяки чому найбільший результат досягається з найменшими зусиллями, а важка робота виконується із задоволенням.

Людині більше ніколи в житті не вдається так легко оволодіти деякими знаннями, так радісно чомусь навчитися, як у відповідні сензитивні період

                                      (з лекції Всеукраїнського Монтессорі центру по підготовці вчителів)

Тепер давайте познайомимось з основними сензитивними періодами.

1.       Сензитивний період порядку. (розглядаються такі види порядку, як порядок у середовищі, часі та поведінці дорослих) від 0 до 3-х років

2.       Сензититвний період ходіння та розвитку руху. від 1 до 6-ти років

3.       Сензитивний період набуття сенсорного досвіду.  Від 0 до 6 років

4.       Сензитивний період інтересу до дрібних предметів. від 1 до 3-х років

5.       Сензитивний період орієнтування у просторі та часі, порівняння нереальності та реальності. від 2 до 6 років

6.       Сензитивний період чутливості до впливу дорослих та інтересу до соціальних аспектів життя. від 2,5 до 6 років

7.       Сензитивний період розвитку мови. від 0 до 6 років

Бачимо, що в певному віці дитина перебуває одразу в декількох сензитивних періодах. Наприклад, 5-ти річна дитина знаходиться у періоді орієнтування у просторі та часі, порівняння реальності і нереальності, сприйнятливості до впливу дорослих, інтересу до соціальних аспектів життя, ходіння та розвитку руху,  розвитку мови, здобуття сенсорного досвіду.

Розуміючи це, педагог (або дорослий) може правильно облаштувати середовище класу (кімнати) і наповнити його відповідними матеріалами і роботами (іграми та іграшками).

Дорослий

-         -  НЕ може вплинути на хід сензитивних періодів.

-         -  повинен знати про існування цих періодів і про їхні особливості.

-         - має вчасно прослідкувати прояв того чи іншого періоду, спостерігати за інтенсивністю протікання.

-        -  має створити відповідне оточення  (види діяльності , ігри, матеріали тощо)

У віці 6 років закінчується основна сензитивність. Дитина дорослішає. Тепер процес пізнання відбуватиметься свідомо. Це частково обумовлює явище «кризи 6-ти років».

Детальніше про кожний період я писатиму в наступних постах.

Первая неотложная помощь ребенку

Друзья!

За годы работы я была свидетелем  всего нескольких случаев, когда  дети травмировались. Тогда я остро переживала чувство страха за жизнь этих маленьких людей. Я поняла насколько важно умение не впасть в панику в ситуации, когда с ребенком что-то произошло , а суметь ему помочь. Это очень важный навык, которому, к сожалению, МЫ редко уделяем должное внимание. Мы - педагоги, мы - люди, работающие с детьми, мы - просто взрослые.

 Рада напомнить вам о семинаре на тему первой неотложной помощи детям, который состоится 5 сентября в школе Monte kids. 

Подробности ищите в ленте на их страничке: 

https://www.facebook.com/MonteKi

dsKiev?fref=ts

А  бланк регистрации ищите  тут: https://docs.google.com/forms/d/1HXYq_Gmf5tTJEM7xyTEbL3wyzS9mb6C-rpArvp4RIgw/viewform?c=0&w=1

Я собираюсь идти и обновлять знания)

А Вы?:)

Поради майбутнім керівникам дитячих закладів від практикуючого викладача:)

За останні два тижні я познайомилась з керівниками декількох центрів розвитку (садочків) для дітей. Подивилась приміщення, поспілкувалась про умови роботи....

І раптом у мене дуже чітко сформувались думки щодо організації дитячих закладів.Які фактори є важливими? Що треба враховувати?

 По-перше, на чолі такого закладу має неодмінно бути той, хто має досвід роботи з дітьми і батьками. Власний досвід. Тому що без власного досвіду керівник ніколи не зрозуміє мотивів поведінки і вимог ані батьків, ані дітей, ані педагогів.

 По-друге – керівники мають бути щедрими, тому що  в перші роки життя дітям необхідно давати те, що зроблене з якісного матеріалу, що несе в собі естетику і красу. Інформацію про оточуючий світ в перші роки життя діти отримують завдяки дотикам, смаку, нюху, зору тощо. Якщо ми хочемо будувати  «якісний» фундамент їхнього розвитку, тоді треба ретельно підходити до того, що оточує дитину... 

По можливості – ніякого пластику взагалі. Діти люблять «натур продукт». Це стосується і тих іграшок – матеріалів, з якими вони працюють і того приміщення, де вони знаходяться. 

Меблі мають відповідати габаритам дітей і бути такими, щоби діти могли самостійно їх переносити. Це дуже важливо, тому що таким чином закладається можливість самостійного вибору місця роботи.

По - третє – керівництво має піклуватися про колектив : організовувати для педагогів семінари, тренінги, виїзди, запрошувати цікавих і корисних спеціалістів тощо. 

Від емоційного стану педагога залежить ціла група дітей. Тому мудре керівництво, усвідомлюючи цю велику залежність і відповідальність, має забезпечувати педагогу  хороший настрій і підтримку, як моральну так і матеріальну.

Четверте. Вкрай важливим є готовність керівництва бути відкритими для нового. 

Діти постійно змінюються. Кожного дня дитина вже не така ,як була вчора. І ми маємо змінюватись разом з нею. Триматися за незмінні методи, принципи і постулати, ігноруючи нові тенденції  – це, як на мене, непрофесійно і нецікаво.

 Педагоги з нестандартним поглядом, зі своїми «фішками» - це шанс для вже злагодженого колективу отримати новий подих і погляд. І цього не треба боятисяJ  Це треба цінувати. 

Те, що відрізняється від стандартів і не зовсім «вписується» в систему – це цікаво!!!

П’яте. В приватних дитячих садках має бути як мінінмум одне місце в кожній групі для діток із малозабезпечених сімей. Не всі батьки мають змогу платити за якісну освіту, але ВСІ ДІТИ мають право  на те, щоб її отримувати. Тому керівництво,знову ж таки, має бути щедрим. Безкоштовне навчання , або значні  пільги – від цього достаток закладу особливо не знизиться, а ось до карми буде «плюс» за добрі справиJ

Якщо серйозно, то я це бачу, як обов’язкове впровадження  у роботу приватних дитячих закладів, яке стане частиною соціальної програми підтримки населення України.

Ну поки що на цьому я закінчу. А далі, як щось прийде на думку – допишу. 

  

За що я люблю свою роботу?

Настала відпустка. Я на неї чекала, бо якось втомилася від роботи. Хотіла відключитися на деякий час від дітей і робочого режиму. 

І ось днями взялася  сортувати відео з уроків. 

Раптом усвідомила,що неймовірно скучила за дітьми.

 Скучила за їхньою енергетикою, за частими питаннями, за живими емоціями. Скучила за неочікуваною поведінкою,яка змушує мене гостріше відчувати і пильніше спостерігати, аби зрозуміти її природу…

Скучила за тим, якою стаю Я завдяки ДІТЯМ.

Яке це щастя – бути з ними, рости з ними, вчитися у них, допомагати їм, веселитися з ними, розділяти емоції, підтримувати, не боятися давати «свободу» і отримувати  від того неймовірні результати…

Вчитель втомлюється за рік. Це факт.  І в той же час вчитель і «наповнюється» впродовж року. Але це можливо тільки в тому випадку, якщо вчитель розуміє, що процес навчання, це не «я даю дітям», а що це «взаємообмін».

Звичайно, ще
є фактор задовільної зарплатні, керівництва, приміщення класу,необхідного відпочинку і т.д. Але я зараз не про це.

 Я про глибину і можливість розвиватися. 

На роботі. 

Я про відчуття радості і любові в кожнім дні. 

На роботі.

 Я про СВОЮ роботу… 

Вікенд для креативних батьків. Освітній експеремент.

6-7 червня на арт-хуторі «Обирок» пройшов «Вікенд для креативних батьків та дітей». (https://www.facebook.com/events/682366665202355/

Туди з’їхалися  люди, яким небайдужа освіта дітей,які намагаються відійти від стандартів та знайти нові цікаві шляхи розвитку дітей в рамках нашого сьогоденного суспільства та з урахуванням дитячих потреб та здібностей.

Люди ці виявилися дуже цікавими, а їхні історії вражаючими…

Історії батьків, які стали викладачами і заснували свої центри розвитку і школи,аби дати дітям змогу розвиватись поза рамками певних державних освітніх стандартів. (серед них « Берко» школа, «Скворечник», «Мацьопа»).

Історії вчителів,які прагнуть іншої форми взаємодії з учнями, які знаходяться на шляху відкриття нових методів роботи з дітками.

 Історія однієї мами про те, як вона організувала для свого сина  домашнє навчання і переїхала в інше місто (значно менше за Київ), аби він міг самостійно(!) відвідувати гуртки і пересуватись містом за допомогою велосипеду, а не маршрутками.

Крім того, там відбувалися дуже класні майстер-класи з акторської майстерності, хімічних дослідів, квести , лекція про мультфільми, як способу освіти та багато іншого.

Я  брала участь в цоьму заході у якості представника альтернативної освітньої системи - системи Монтессорі.

Говорила про те, які види свободи має дитина в класі Монтессорі і яким чином дорослі можуть допомогти стати самостійною дитині поза стінами Монтессорі класу.
      

А ще я виступила в якості майстра,що вчить діток тому, як зробити маракасу:)


 Ідея моя полягала в тому, щоб показати,як зробити маракасу самостійно за допомогою матеріалів,Які нескладно знайти вдома.




І, як на мене,майстер клас пройшов вдало:),бо набігла ціла купа діточок і ніхто не пішов, доки не зробив свою яскраву шумілку:)

Повернулася я після цього вікенду,певна річ,натхненна і  наповнена бажанням додати до свого викладання більше творчості, музики, вільного прояву дитячої індивідуальності, легкості та гумору:)

Дякую Діані Карпенко і Анастасії Льохіній за ідею і організацію цього заходу.

Зустрічі з однодумцями неймовірно надихають!!!

"Треба вірити в себе, в свої сили і не боятися відкривати нову сторінку свого життя!" - сказала одна з мам і засновниця школи домашнього типу.

І дійсно, як часто ми сумніваємося, боїмося зробити крок вперед,залишивши звичну зону комфорту (покинути нецікаву роботу, переїхати в інше місце тощо).
Боїмося  вийти за межі "системи"

Ідемо далі, являючи собою одну з мільйонів гайок у гігантському суспільному механізмі...

А раптом та сторінка, яку ми не можемо наважитись перевернути, виявиться найцікавішою?..... :)

Давайте бути сміливішими у своїх мріях, діях і виховувати дітей нового покоління, нового рівня свідомості.

Розвивати самостійність дітей - як?

Ось декілька порад для дорослих, які дійсно розуміють важливість розвитку самостійності у дітей:

 1. Спонукайте дитину робити те, що їй ВЖЕ під силу.


В ваших силах продумати такі ситуації, заняття, ігри, завдання, в яких дитина захоче щось зробити самостійно. Важливо базуватись на тому, що ВЖЕ ВИХОДИТЬ у дитини добре, а вже згодом, розвинувши її впевненість, потроху додавати нове, складніше.

2. Оцінюйте НЕ ОСОБИСТІСТЬ дитини, а її ДІЮ.

"Не буває поганих людей - бувають погані вчинки". Саме тому ми звертаємо увагу не на те, що дитина зробила і ЯКА ВОНА після того, а на те ЩО САМЕ зробила дитина.  Взагалі то краще уникати прямого оцінювання. Дітям віком до 3-х років ще важко зрозуміти абстрактні поняття. Наше завдання - допомогти дитині оцінювати свої дії САМОСТІЙНО. Замість слів "молодець", краще прокоментувати те, що зробила дитина і висловити своє ставлення до цього. Наприклад ," Ти все склав на місце ", " Я називаю це старанністтю", " Ти зосередився і в тебе все вийшло".

3  Уникайте постійних заборон, щоби попередити істерики.

Слово "неможна!" має доволі сильну енергетику. Його краще залишити для ситуацій, небезпечних для життя. В інших випадках давайте інформацію про навколишній світ, дозволяйте дитині досліджувати якості предметів. Познайомте дитину з гарячим, колючим, тим,що б'ється, тим,що забруднює тощо. Ті предмети, які дійсно небезпечні - леза, ліки, побутова хімія - тримайте в місцях, що недоступні для дітей.

4. Намагайтеся не ставити важкі питання, самі давайте пояснення та дійте.

Наприклад, "Навіщо ти це розбив?", " Чому ти плачеш?", "Хіба я тобі не казала?". Такі питання вимагають здатності усвідомлювати свої дії та емоції і вміти озвучувати це словами. Не кожний дорослий може відповісти на такі питання одразу. А дитина - тим більше.  Якщо вже трапилась якась неприємна ситуація, краще сказати, наприклад: " Ти розбив чашку. Ці осколки гострі. Це небезпечно. Треба прибрати".

5. Коли Ви щось ЗАБОРОНЯЄТЕ чи вимагаєте чогось , давайте АЛЬТЕРНАТИВУ.

Наприклад, "Ми не можемо взяти з собою на вулицю цю баночку з камінцями, бо з нею буде небезпечно. Що ти візьмешь замість цього - самокат чи відро?"

6..Давайте дитині право на помилку.

Страхуйте дитину тільки тоді, коли ситуація загрожує її життю. Для того, щоб навчитися довіряти своєму тілу, дитині необхідно іноді і впасти. Не кидайтеся на допомогу там, де дитина намагається справитись самостійно.

7. Пропонуйте робити самостійний вибір.

Наприклад, "Куди ми підемо  - до парку чи на дитячий майданчик?"