Вже вкотре за останній час я зустрічаю інформацію про те, що часто те, чим харчується дитина, впливає на її розвиток.
Зрозуміло, що це не нова ідея і свідомі батьки намагаються знаходии натуральні продукти для своїх дітей.
Але, нажаль, більшість населення нашої країни продовжують купляти продукти масового вживання, до яких, звичайно, додаються Е... Сюди відноситься і продукція молочна, кисло-молочна, випічка, сосиски тощо..
Я вже не кажу про "хімічні" солодощі і напої....
На курсі "Сенсорна інтеграція" нам казали про те, що коли у дитини спостерігається проблема з роботою сенсорної інтеграції, перше,що мають зробити батьки, це:
- прибрати телевізори і комп'ютери з поля зору дитини
- ретельно підійти до здорового харчування дитини
- якомога більше гуляти на свіжому повітрі.
Це базові речі, які можна робити без допомоги спеціалістів.
Побачивши цю статтю, не можу не поширити її, бо,нажаль, в моїй практиці дітки з діагнозом аутизму трапляються нерідко....
http://medportal.ru/mednovosti/news/2014/03/21/141autism/
четвер, 24 вересня 2015 р.
субота, 5 вересня 2015 р.
Що таке сензитивні періоди дитини?
Марія Монтессорі зробила багато відкриттів, які є дуже цінними
для педагогіки. Одне з понять, відкритих Монтессорі – сензитивні періоди.
Сензитивий період - це період природнього оволодіння дитиною основними вміннями і
знаннями, характерними для даного періоду розвитку, а також це період часу,
коли дитина найбільш чутлива до певного виду діяльності, виділяючи його з-поміж
інших.
Марія Монтессорі порівнює сензитивний період зі "спалахом
ліхтарика", світло якого виділяє певне коло і концентрується на ньому.
Вона пише, що сензитивний період – це універсальний закон
природи, що виникає в процесі розвитку дитини, незалежно від нації, раси чи
педагогічної системи.
Це момент вибуху внутрішнього бажання , великого «хочу», яке
супроводжується великим інтересом дитини. В цей період життя дитина повністю
концентрує увагу на конкретній діяльності, предметах.
Праця дитини в цей період полегшується підвищеним
інтересом , завдяки чому найбільший результат досягається з найменшими
зусиллями, а важка робота виконується із задоволенням.
Людині більше ніколи в житті не
вдається так легко оволодіти деякими знаннями, так радісно чомусь навчитися, як
у відповідні сензитивні період
(з лекції Всеукраїнського
Монтессорі центру по підготовці вчителів)
Тепер давайте познайомимось з основними сензитивними періодами.
1.
Сензитивний період порядку. (розглядаються такі види порядку, як порядок у
середовищі, часі та поведінці дорослих) від 0 до 3-х років
2.
Сензититвний період ходіння та розвитку руху. від 1 до 6-ти років
3.
Сензитивний період набуття сенсорного досвіду. Від 0 до 6 років
4.
Сензитивний період інтересу до дрібних предметів. від 1 до 3-х років
5.
Сензитивний період орієнтування у просторі та часі, порівняння нереальності та реальності.
від 2 до 6 років
6.
Сензитивний період чутливості до впливу дорослих та інтересу до соціальних аспектів життя.
від 2,5 до 6 років
7.
Сензитивний період розвитку мови. від 0 до 6 років
Бачимо, що в певному віці дитина перебуває одразу в
декількох сензитивних періодах. Наприклад, 5-ти річна дитина знаходиться у
періоді орієнтування у просторі та часі, порівняння реальності і нереальності,
сприйнятливості до впливу дорослих, інтересу до соціальних аспектів життя, ходіння
та розвитку руху, розвитку мови,
здобуття сенсорного досвіду.
Розуміючи це, педагог (або дорослий) може правильно
облаштувати середовище класу (кімнати) і наповнити його відповідними
матеріалами і роботами (іграми та іграшками).
Дорослий
- - НЕ може вплинути на хід сензитивних періодів.
- - повинен
знати про існування цих періодів і про їхні особливості.
- - має вчасно прослідкувати прояв того чи іншого
періоду, спостерігати за інтенсивністю протікання.
- - має створити відповідне оточення (види діяльності , ігри, матеріали тощо)
У віці 6 років закінчується основна сензитивність. Дитина
дорослішає. Тепер процес пізнання відбуватиметься свідомо. Це частково
обумовлює явище «кризи 6-ти років».
Детальніше про кожний період я писатиму в наступних постах.
четвер, 27 серпня 2015 р.
Первая неотложная помощь ребенку
Друзья!
За годы работы я была свидетелем всего нескольких случаев, когда дети травмировались. Тогда я остро переживала чувство страха за жизнь этих маленьких людей. Я поняла насколько важно умение не впасть в панику в ситуации, когда с ребенком что-то произошло , а суметь ему помочь. Это очень важный навык, которому, к сожалению, МЫ редко уделяем должное внимание. Мы - педагоги, мы - люди, работающие с детьми, мы - просто взрослые.
Рада напомнить вам о семинаре на тему первой неотложной помощи детям, который состоится 5 сентября в школе Monte kids.
Подробности ищите в ленте на их страничке:
https://www.facebook.com/MonteKi
dsKiev?fref=ts
А бланк регистрации ищите тут: https://docs.google.com/forms/d/1HXYq_Gmf5tTJEM7xyTEbL3wyzS9mb6C-rpArvp4RIgw/viewform?c=0&w=1
Я собираюсь идти и обновлять знания)
А Вы?:)
понеділок, 22 червня 2015 р.
Поради майбутнім керівникам дитячих закладів від практикуючого викладача:)
За останні два тижні я познайомилась з керівниками декількох центрів розвитку (садочків) для дітей. Подивилась приміщення, поспілкувалась про умови роботи....
І раптом у мене дуже чітко сформувались думки щодо
організації дитячих закладів.Які фактори є важливими? Що треба враховувати?
По-перше, на чолі
такого закладу має неодмінно бути той, хто має досвід роботи з дітьми і
батьками. Власний досвід. Тому що без власного досвіду керівник ніколи не
зрозуміє мотивів поведінки і вимог ані батьків, ані дітей, ані педагогів.
По-друге – керівники мають
бути щедрими, тому що в перші роки життя дітям необхідно давати те, що зроблене
з якісного матеріалу, що несе в собі естетику і красу. Інформацію про оточуючий
світ в перші роки життя діти отримують завдяки дотикам, смаку, нюху, зору тощо.
Якщо ми хочемо будувати «якісний»
фундамент їхнього розвитку, тоді треба ретельно підходити до того, що оточує
дитину...
По можливості – ніякого пластику взагалі. Діти люблять «натур продукт».
Це стосується і тих іграшок – матеріалів, з якими вони працюють і того
приміщення, де вони знаходяться.
Меблі мають відповідати габаритам дітей і бути
такими, щоби діти могли самостійно їх переносити. Це дуже важливо, тому що таким чином закладається можливість самостійного вибору місця роботи.
По - третє – керівництво має піклуватися про колектив : організовувати
для педагогів семінари, тренінги, виїзди, запрошувати цікавих і корисних спеціалістів
тощо.
Від емоційного стану педагога залежить ціла група дітей. Тому мудре керівництво, усвідомлюючи цю велику залежність і відповідальність, має
забезпечувати педагогу хороший настрій і
підтримку, як моральну так і матеріальну.
Четверте. Вкрай важливим є готовність керівництва бути
відкритими для нового.
Діти постійно змінюються. Кожного дня дитина вже не така
,як була вчора. І ми маємо змінюватись разом з нею. Триматися за незмінні
методи, принципи і постулати, ігноруючи нові тенденції – це, як на мене,
непрофесійно і нецікаво.
Педагоги з нестандартним поглядом, зі своїми «фішками»
- це шанс для вже злагодженого колективу отримати новий подих і погляд. І цього
не треба боятисяJ Це треба цінувати.
Те, що відрізняється від
стандартів і не зовсім «вписується» в систему – це цікаво!!!
П’яте. В приватних
дитячих садках має бути як мінінмум одне місце в кожній групі для діток із
малозабезпечених сімей. Не всі батьки мають змогу платити за якісну освіту, але
ВСІ ДІТИ мають право на те, щоб її
отримувати. Тому керівництво,знову ж таки, має бути щедрим. Безкоштовне
навчання , або значні пільги – від цього
достаток закладу особливо не знизиться, а ось до карми буде «плюс» за добрі
справиJ
Якщо серйозно, то
я це бачу, як обов’язкове впровадження
у роботу приватних дитячих закладів, яке
стане частиною соціальної програми підтримки населення України.
Ну поки що на цьому я закінчу. А далі, як щось прийде на
думку – допишу.
неділя, 21 червня 2015 р.
За що я люблю свою роботу?
Настала відпустка. Я на неї чекала, бо якось втомилася від
роботи. Хотіла відключитися на деякий час від дітей і робочого режиму.
І ось
днями взялася сортувати відео з уроків.
Раптом
усвідомила,що неймовірно скучила за дітьми.
Скучила за їхньою енергетикою, за частими
питаннями, за живими емоціями. Скучила за неочікуваною поведінкою,яка змушує
мене гостріше відчувати і пильніше спостерігати, аби зрозуміти її природу…
Скучила
за тим, якою стаю Я завдяки ДІТЯМ.
Яке це щастя – бути з ними, рости з ними, вчитися у них, допомагати
їм, веселитися з ними, розділяти емоції, підтримувати, не боятися давати «свободу» і
отримувати від того неймовірні
результати…
Вчитель втомлюється за рік. Це факт. І в той же час вчитель і «наповнюється» впродовж
року. Але це можливо тільки в тому випадку, якщо вчитель розуміє, що процес
навчання, це не «я даю дітям», а що це «взаємообмін».
Звичайно, ще
є фактор задовільної зарплатні, керівництва, приміщення класу,необхідного відпочинку і т.д. Але я зараз не про це.
є фактор задовільної зарплатні, керівництва, приміщення класу,необхідного відпочинку і т.д. Але я зараз не про це.
Я про глибину
і можливість розвиватися.
На роботі.
Я про відчуття радості і любові в кожнім
дні.
На роботі.
Я про СВОЮ роботу…
понеділок, 15 червня 2015 р.
Вікенд для креативних батьків. Освітній експеремент.
6-7 червня на арт-хуторі «Обирок» пройшов «Вікенд для
креативних батьків та дітей». (https://www.facebook.com/events/682366665202355/
Туди з’їхалися люди,
яким небайдужа освіта дітей,які намагаються відійти від стандартів та знайти
нові цікаві шляхи розвитку дітей в рамках нашого сьогоденного суспільства та з
урахуванням дитячих потреб та здібностей.
Люди ці
виявилися дуже цікавими, а їхні історії вражаючими…
Історії батьків, які стали викладачами і заснували свої
центри розвитку і школи,аби дати дітям змогу розвиватись поза рамками певних державних
освітніх стандартів. (серед них « Берко» школа, «Скворечник», «Мацьопа»).
Історії вчителів,які прагнуть іншої форми взаємодії з учнями,
які знаходяться на шляху відкриття нових методів роботи з
дітками.
Історія однієї мами
про те, як вона організувала для свого сина домашнє навчання і переїхала в інше місто (значно
менше за Київ), аби він міг самостійно(!) відвідувати гуртки і пересуватись
містом за допомогою велосипеду, а не маршрутками.
Крім того, там відбувалися дуже класні майстер-класи з
акторської майстерності, хімічних дослідів, квести , лекція про мультфільми, як
способу освіти та багато іншого.
Я брала участь в цоьму заході у якості представника альтернативної освітньої системи - системи Монтессорі.
Говорила про
те, які види свободи має дитина в класі Монтессорі і яким чином дорослі можуть допомогти стати
самостійною дитині поза стінами Монтессорі класу.
А ще я виступила в якості майстра,що вчить діток тому, як зробити маракасу:)
Ідея моя полягала в тому, щоб показати,як зробити маракасу самостійно за допомогою матеріалів,Які нескладно знайти вдома.
І, як на мене,майстер клас пройшов вдало:),бо набігла ціла купа діточок і ніхто не пішов, доки не зробив свою яскраву шумілку:)
Ідея моя полягала в тому, щоб показати,як зробити маракасу самостійно за допомогою матеріалів,Які нескладно знайти вдома.
І, як на мене,майстер клас пройшов вдало:),бо набігла ціла купа діточок і ніхто не пішов, доки не зробив свою яскраву шумілку:)
Повернулася я після цього вікенду,певна річ,натхненна і наповнена бажанням додати до свого викладання більше творчості, музики, вільного прояву
дитячої індивідуальності, легкості та гумору:)
Дякую Діані Карпенко і Анастасії Льохіній за ідею і організацію цього заходу.
Зустрічі з однодумцями неймовірно надихають!!!
"Треба вірити в себе, в свої сили і не боятися відкривати нову сторінку свого життя!" - сказала одна з мам і засновниця школи домашнього типу.
І дійсно, як часто ми сумніваємося, боїмося зробити крок вперед,залишивши звичну зону комфорту (покинути нецікаву роботу, переїхати в інше місце тощо).
Боїмося вийти за межі "системи"
Ідемо далі, являючи собою одну з мільйонів гайок у гігантському суспільному механізмі...
А раптом та сторінка, яку ми не можемо наважитись перевернути, виявиться найцікавішою?..... :)
Давайте бути сміливішими у своїх мріях, діях і виховувати дітей нового покоління, нового рівня свідомості.
понеділок, 9 березня 2015 р.
Розвивати самостійність дітей - як?
Ось декілька порад для дорослих, які дійсно розуміють важливість розвитку самостійності у дітей:
1. Спонукайте дитину робити те, що їй ВЖЕ під силу.
В ваших силах продумати такі ситуації, заняття, ігри, завдання, в яких дитина захоче щось зробити самостійно. Важливо базуватись на тому, що ВЖЕ ВИХОДИТЬ у дитини добре, а вже згодом, розвинувши її впевненість, потроху додавати нове, складніше.
2. Оцінюйте НЕ ОСОБИСТІСТЬ дитини, а її ДІЮ.
"Не буває поганих людей - бувають погані вчинки". Саме тому ми звертаємо увагу не на те, що дитина зробила і ЯКА ВОНА після того, а на те ЩО САМЕ зробила дитина. Взагалі то краще уникати прямого оцінювання. Дітям віком до 3-х років ще важко зрозуміти абстрактні поняття. Наше завдання - допомогти дитині оцінювати свої дії САМОСТІЙНО. Замість слів "молодець", краще прокоментувати те, що зробила дитина і висловити своє ставлення до цього. Наприклад ," Ти все склав на місце ", " Я називаю це старанністтю", " Ти зосередився і в тебе все вийшло".
3 Уникайте постійних заборон, щоби попередити істерики.
Слово "неможна!" має доволі сильну енергетику. Його краще залишити для ситуацій, небезпечних для життя. В інших випадках давайте інформацію про навколишній світ, дозволяйте дитині досліджувати якості предметів. Познайомте дитину з гарячим, колючим, тим,що б'ється, тим,що забруднює тощо. Ті предмети, які дійсно небезпечні - леза, ліки, побутова хімія - тримайте в місцях, що недоступні для дітей.
4. Намагайтеся не ставити важкі питання, самі давайте пояснення та дійте.
Наприклад, "Навіщо ти це розбив?", " Чому ти плачеш?", "Хіба я тобі не казала?". Такі питання вимагають здатності усвідомлювати свої дії та емоції і вміти озвучувати це словами. Не кожний дорослий може відповісти на такі питання одразу. А дитина - тим більше. Якщо вже трапилась якась неприємна ситуація, краще сказати, наприклад: " Ти розбив чашку. Ці осколки гострі. Це небезпечно. Треба прибрати".
5. Коли Ви щось ЗАБОРОНЯЄТЕ чи вимагаєте чогось , давайте АЛЬТЕРНАТИВУ.
Наприклад, "Ми не можемо взяти з собою на вулицю цю баночку з камінцями, бо з нею буде небезпечно. Що ти візьмешь замість цього - самокат чи відро?"
6..Давайте дитині право на помилку.
Страхуйте дитину тільки тоді, коли ситуація загрожує її життю. Для того, щоб навчитися довіряти своєму тілу, дитині необхідно іноді і впасти. Не кидайтеся на допомогу там, де дитина намагається справитись самостійно.
7. Пропонуйте робити самостійний вибір.
Наприклад, "Куди ми підемо - до парку чи на дитячий майданчик?"
четвер, 26 лютого 2015 р.
Шкільна освіта вдома
Cьогодні
побувала на зустрічі щодо отримання середньої освіти в Україні дистанційно.
http://centr4talent.wix.com/lp1-active
Це питання стає все більш
актуальнішим, адже в наш час діти вже мають інші потреби і стара система освіти,
така ,як в наших школах, вбиває їхню індивідуальність і неповторність, придушує
бажання вчитись і дізнаватись нового, усвідомлювати себе ,свої потреби і інтереси…
Приємно, що є
такі люди, які ,зіткувшись з проблемою освіти власної дитині у нашій
недорозвиненій освітній системі, почали копатися у книжках і знайшли альтернативу.
По-перше,
законом України про освіту допускається право не відвідувати освітній заклад
(для цього треба прочитати ретельно законодавчу базу і знайти потрібні абзаци про підстави:) ).
По-друге - є
декілька методів щодо способів самоосвіти. Треба просто визначитись чи
спроможні батькі це моніторити самотужки чи то потрбно знаходити людину, яка
буде супроводжувти навчальний процес дитини.(і це аж ніяк не вчитель і
індивідуальні заняття).
Єдине питання –
вартість такої альтернативної освіти. Нажаль, як і система Монтессорі,це недешевий
шлях (принаймні, такий висновок я зробила після сьогоднішньої зустрічі з
представником організації альтернативного навчання) .
Проблемне питання
полягає у тому, наскільки такі “прогресивні” системи
можуть дійсно мати більш глобальний характер, якщо середній клас цього собі
дозволити не може?....
Це коло без кінця
і початку…. Не так вже багато знайдеться альтруїстів, які будуть займатися
освітою задарма. Освітянам теж треба
їсти…
Роблячи висновок
з цієї доволі утопічної ситуації:), скажу, що якщо вже трапляються на шляху такі люди , які працюють
професійно в цьому напрямку, то треба користатися можливістю і вчитися у них, надихатися
ідеями, змінювати звичні погляди і розуміти, що ВСЕ МОЖЛИВО – просто треба
багато над цим працювати.
Одне з
найцікавіших питань на сьогоднішній зустрічі було наступне: “А навіщо взагалі дитині атестат?” Бо, якщо мислити категорією “все, що я хочу для своєї дитини – це щоб
вона була щаслива”, тоді над
нами не владні страхи, що “без
бумажки ты – какашка, а с бумажкой – человек”. Тоді ми просто довіряємо дитині і даємо можливість їй вибирати самій свій
шлях. І то може бути чудовий та цікавий шлях професійного пошуку і зросту,
хорошого місця роботи і високої зарплатні (все, що від нас треба – цікавитись і
шукати нові знання разом з дитиною, дати їй достойний пласт підтримки та
потрібної інформації).
Але, як не крути,
дипломи в нашій країні все іще багато важать при співбесіді на роботу (я маю на
увазі середньостатистичну роботу). І доки це є так, доти більшість з нас будуть
залишатися істотами, творчий потенціал яких захований десь далеко, зате
картинка “успішності” прикрашатиме наші обличчя і всі нам
будуть посміхатись та тиснути руку з фразою “о да, ти таки вибився в люди, досяг багато чого!!!”
А хочеться не
боятися бути собою. Принаймні, дозволити це нашім дітям…
Підписатися на:
Дописи (Atom)