Поради майбутнім керівникам дитячих закладів від практикуючого викладача:)

За останні два тижні я познайомилась з керівниками декількох центрів розвитку (садочків) для дітей. Подивилась приміщення, поспілкувалась про умови роботи....

І раптом у мене дуже чітко сформувались думки щодо організації дитячих закладів.Які фактори є важливими? Що треба враховувати?

 По-перше, на чолі такого закладу має неодмінно бути той, хто має досвід роботи з дітьми і батьками. Власний досвід. Тому що без власного досвіду керівник ніколи не зрозуміє мотивів поведінки і вимог ані батьків, ані дітей, ані педагогів.

 По-друге – керівники мають бути щедрими, тому що  в перші роки життя дітям необхідно давати те, що зроблене з якісного матеріалу, що несе в собі естетику і красу. Інформацію про оточуючий світ в перші роки життя діти отримують завдяки дотикам, смаку, нюху, зору тощо. Якщо ми хочемо будувати  «якісний» фундамент їхнього розвитку, тоді треба ретельно підходити до того, що оточує дитину... 

По можливості – ніякого пластику взагалі. Діти люблять «натур продукт». Це стосується і тих іграшок – матеріалів, з якими вони працюють і того приміщення, де вони знаходяться. 

Меблі мають відповідати габаритам дітей і бути такими, щоби діти могли самостійно їх переносити. Це дуже важливо, тому що таким чином закладається можливість самостійного вибору місця роботи.

По - третє – керівництво має піклуватися про колектив : організовувати для педагогів семінари, тренінги, виїзди, запрошувати цікавих і корисних спеціалістів тощо. 

Від емоційного стану педагога залежить ціла група дітей. Тому мудре керівництво, усвідомлюючи цю велику залежність і відповідальність, має забезпечувати педагогу  хороший настрій і підтримку, як моральну так і матеріальну.

Четверте. Вкрай важливим є готовність керівництва бути відкритими для нового. 

Діти постійно змінюються. Кожного дня дитина вже не така ,як була вчора. І ми маємо змінюватись разом з нею. Триматися за незмінні методи, принципи і постулати, ігноруючи нові тенденції  – це, як на мене, непрофесійно і нецікаво.

 Педагоги з нестандартним поглядом, зі своїми «фішками» - це шанс для вже злагодженого колективу отримати новий подих і погляд. І цього не треба боятисяJ  Це треба цінувати. 

Те, що відрізняється від стандартів і не зовсім «вписується» в систему – це цікаво!!!

П’яте. В приватних дитячих садках має бути як мінінмум одне місце в кожній групі для діток із малозабезпечених сімей. Не всі батьки мають змогу платити за якісну освіту, але ВСІ ДІТИ мають право  на те, щоб її отримувати. Тому керівництво,знову ж таки, має бути щедрим. Безкоштовне навчання , або значні  пільги – від цього достаток закладу особливо не знизиться, а ось до карми буде «плюс» за добрі справиJ

Якщо серйозно, то я це бачу, як обов’язкове впровадження  у роботу приватних дитячих закладів, яке стане частиною соціальної програми підтримки населення України.

Ну поки що на цьому я закінчу. А далі, як щось прийде на думку – допишу. 

  

За що я люблю свою роботу?

Настала відпустка. Я на неї чекала, бо якось втомилася від роботи. Хотіла відключитися на деякий час від дітей і робочого режиму. 

І ось днями взялася  сортувати відео з уроків. 

Раптом усвідомила,що неймовірно скучила за дітьми.

 Скучила за їхньою енергетикою, за частими питаннями, за живими емоціями. Скучила за неочікуваною поведінкою,яка змушує мене гостріше відчувати і пильніше спостерігати, аби зрозуміти її природу…

Скучила за тим, якою стаю Я завдяки ДІТЯМ.

Яке це щастя – бути з ними, рости з ними, вчитися у них, допомагати їм, веселитися з ними, розділяти емоції, підтримувати, не боятися давати «свободу» і отримувати  від того неймовірні результати…

Вчитель втомлюється за рік. Це факт.  І в той же час вчитель і «наповнюється» впродовж року. Але це можливо тільки в тому випадку, якщо вчитель розуміє, що процес навчання, це не «я даю дітям», а що це «взаємообмін».

Звичайно, ще
є фактор задовільної зарплатні, керівництва, приміщення класу,необхідного відпочинку і т.д. Але я зараз не про це.

 Я про глибину і можливість розвиватися. 

На роботі. 

Я про відчуття радості і любові в кожнім дні. 

На роботі.

 Я про СВОЮ роботу… 

Вікенд для креативних батьків. Освітній експеремент.

6-7 червня на арт-хуторі «Обирок» пройшов «Вікенд для креативних батьків та дітей». (https://www.facebook.com/events/682366665202355/

Туди з’їхалися  люди, яким небайдужа освіта дітей,які намагаються відійти від стандартів та знайти нові цікаві шляхи розвитку дітей в рамках нашого сьогоденного суспільства та з урахуванням дитячих потреб та здібностей.

Люди ці виявилися дуже цікавими, а їхні історії вражаючими…

Історії батьків, які стали викладачами і заснували свої центри розвитку і школи,аби дати дітям змогу розвиватись поза рамками певних державних освітніх стандартів. (серед них « Берко» школа, «Скворечник», «Мацьопа»).

Історії вчителів,які прагнуть іншої форми взаємодії з учнями, які знаходяться на шляху відкриття нових методів роботи з дітками.

 Історія однієї мами про те, як вона організувала для свого сина  домашнє навчання і переїхала в інше місто (значно менше за Київ), аби він міг самостійно(!) відвідувати гуртки і пересуватись містом за допомогою велосипеду, а не маршрутками.

Крім того, там відбувалися дуже класні майстер-класи з акторської майстерності, хімічних дослідів, квести , лекція про мультфільми, як способу освіти та багато іншого.

Я  брала участь в цоьму заході у якості представника альтернативної освітньої системи - системи Монтессорі.

Говорила про те, які види свободи має дитина в класі Монтессорі і яким чином дорослі можуть допомогти стати самостійною дитині поза стінами Монтессорі класу.
      

А ще я виступила в якості майстра,що вчить діток тому, як зробити маракасу:)


 Ідея моя полягала в тому, щоб показати,як зробити маракасу самостійно за допомогою матеріалів,Які нескладно знайти вдома.




І, як на мене,майстер клас пройшов вдало:),бо набігла ціла купа діточок і ніхто не пішов, доки не зробив свою яскраву шумілку:)

Повернулася я після цього вікенду,певна річ,натхненна і  наповнена бажанням додати до свого викладання більше творчості, музики, вільного прояву дитячої індивідуальності, легкості та гумору:)

Дякую Діані Карпенко і Анастасії Льохіній за ідею і організацію цього заходу.

Зустрічі з однодумцями неймовірно надихають!!!

"Треба вірити в себе, в свої сили і не боятися відкривати нову сторінку свого життя!" - сказала одна з мам і засновниця школи домашнього типу.

І дійсно, як часто ми сумніваємося, боїмося зробити крок вперед,залишивши звичну зону комфорту (покинути нецікаву роботу, переїхати в інше місце тощо).
Боїмося  вийти за межі "системи"

Ідемо далі, являючи собою одну з мільйонів гайок у гігантському суспільному механізмі...

А раптом та сторінка, яку ми не можемо наважитись перевернути, виявиться найцікавішою?..... :)

Давайте бути сміливішими у своїх мріях, діях і виховувати дітей нового покоління, нового рівня свідомості.